Передчасна осінь

Це, мабуть, буде мій перший пост українською.

"Моє місто застудилося... З діагнозом "передчасна осінь", п'є гарячий трав'яний чай, слухає джаз і з подивом переглядає літні світлини, наче літня спека - явище з паралельної реальності, далеких країн, до якої долітають лишень мрії, перелітні птахи..."

Погода за вікном не віщує радості, а тільки навпаки ще більше пригнічує. Постійний дощ розмиває усі приємні спогади про літо. І справді, коли я предивляюсь усі літні фото, таке відчуття, начебто це було так давно. В минулому місяці? В минулому році? В минулому десятилітті? В минулому житті...в минулому...

Люди навколо вже не випромінють тої дивовижної радості і того тепла, що раніше зігрівало. Місто більше не хоче бути найщасливішим куточком на планеті. Воно, немов, втомилося зігрівати душу своїми барвами. Все навколо таке сіре і монотонне. Навіть сяйво сонця, яке хоч на хвилинку намагається прорватись через гущу темних хмар, не зігріває мене.

Дощ б`є по склу. Краплі швидко стікають вниз. Світ не хоче змінюватись. Світ не хоче знову шаленіти теплом і барвами. Передчасна осінь. Літо покидає нас.

Занадто рано закінчилось щастя! Занадто рано довелось діставати теплі речі! Занадто рано...Занадто рано...